У рамках сучасної науки термін Душа не застосовується, оскільки вчені не здатні “побачити” Душу і, відповідно, виміряти будь-які її фізичні параметри.
Але людина здатна проявляти різні стани Душі, розглядаючи отримані результати з різних точок зору.
Для іменування різних аспектів Душі люди застосовують безліч термінів, найбільш часто вживаними з яких є Особистість, “Я”, Персона, сутнісне начало:
Особистість – термін, що застосовується, коли необхідно підкреслити той факт, що Душу істоти суб’єкт здатний проявити як систему соціально значущих стійких рис цієї істоти, тобто як сукупність її здібностей, характеру, темпераменту, досвіду, навичок, знань, що сформовані Душею в процесі життєвого циклу істоти та заломлені через її особисті переживання та світогляд, через її ставлення до себе та до об’єктів Всесвіту;
“Я” – термін, який застосовується, коли необхідно підкреслити той факт, що якась плоть (одухотворений фрагмент матерії), усвідомила сама себе і перебуває в постійному контакті з навколишнім світом за допомогою свого сприйняття;
Персона – термін, який застосовується, коли необхідно підкреслити факт значущості тієї соціальної ролі, яку відіграє Особистість у конкретному соціальному середовищі;
Сутнісне начало – термін, що застосовується, коли необхідно підкреслити той факт, що всіма ресурсами істоти керує Душа, яка організовує їхню взаємодію з іншими об’єктами Всесвіту.
і т.і.
Кількість аспектів Душі нічим не обмежена і залежить виключно від здібностей суб’єкта.
Цей пост представляє собою уточнення і компіляцію матеріалів, які були опублікувані мною раніше.
Мені наснився сон:
Марсіанин випадково знайшов ровер К’юріосіті (англ. Curiosity), створений співробітниками компаній Boeing і Lockheed Martin, який рухався по поверхні Марса, і вирішив ретельно вивчити знайдений ним об’єкт.
Розібравши марсохід “до гвинта” і досконало вивчивши всі його складові частини, марсіанин зробив наступні висновки:
об’єкт представляє собою автомат, який діє за строго визначеним алгоритмом, що зберігається всередині самого пристрою і дуже схожим на операційну систему за своїм функціоналом. Саме операційна система керує всіма ресурсами об’єкта.
об’єкт вивчає планету Марс і постійно систематизує отримані в цьому процесі відомості, формуючи на цій основі свої знання і життєвий досвід, тобто свідомість. Об’єм систематизованих відомостей дуже малий, оскільки вони зберігаються на носіях обмеженого обсягу всередині об’єкта.
об’єкт – гіпотетично, робот, якого можна порівняти за розвитком з малорозвиненим істотою…
Але після з’єднання всіх деталей разом, знайдений на поверхні планети об’єкт перетворюється в дуже розумне високорозвинене істота, яке має досить обширні знання і життєвий досвід, що не відповідало його внутрішній структурі і значно перевищувало теоретичні можливості компонентів, з яких складалося тіло об’єкта.
Марсіанин не міг зрозуміти, що у марсохода є керуюча сутність, яка здійснює багато функцій операційної системи, і марсоход є інструментом у руках керуючої сутності. У результаті, свідомість керуючої сутності на певний період часу стає свідомістю марсохода і представляє собою сукупність знань і життєвого досвіду багатьох високорозвинених істот. Модулі марсохода в такі моменти часу стають руками, ногами, очима, вухами, носом, мозком… фахівців з Лабораторії реактивного руху (JPL) NASA, які фізично знаходяться в Пасадені, Каліфорнія, США, на планеті Земля. А сам марсоход в такі моменти часу представляє собою ніщо інше, як уособлення цієї злагодженої команди фахівців. Варто підкреслити, що лише Операційна система постійно “присутня” у ровері, а всі інші об’єкти, такі як Створювачі, Адміністратори, Оператори і Користувачі могли як бути присутніми, так і відсутніми або просто періодично змінювати один одного.
Не догадуючись про суть того, що відбувається, при своєму взаємодії (спілкуванні) з ровером, марсіанин реально спілкувався з різними суб’єктами — з Творцями ровера, з Адміністраторами Центру управління, з Операторами ровера, з Користувачами ровера, або навіть з Операційною системою ровера…
Пізнаючи людину, тобто вивчаючи самих себе, люди дуже мало відрізняються від описаного вище марсіанина.
Після пробудження я задумався:
Людське існування можна уявити як об’єкт, який складається з двох взаємопов’язаних “частин” – унікального Тіла (проявленої суб’єктом “частини” плоті людини) та унікальної Особистості (проявленої суб’єктом “частини” Душі людини). Сутність, яка керує всіма ресурсами людського існування та організує їх взаємодію з об’єктами Всесвіту, забезпечуючи при цьому стійке функціонування людини як єдиної цілісної системи, люди здавна називають Душею.
Душа, за замовчуванням, виражає через себе задуми Природи, але в деяких рідкісних випадках може виражати через себе задуми певної керуючої сутності, яка може виступати в ролі її оператора.
“Людська душа користується тілом як інструментом, і при цьому сама душа є інструментом бога; гідність будь-якого інструменту полягає в тому, що він виражає через себе задуми того, хто ним користується; але інструмент не може показати задум творця чистим і невинним, при передачі він незмінно додає щось від себе; так само і душа, користуючись тілом як інструментом, передає через нього розумові форми, але не в чистому вигляді, а додаючи до них щось від себе, і це “внесене” є не що інше, як її власний рух.” Плотін (205-270 н.е.), римський філософ, Трактат “Про Душу”.
Сутність, іменована Душею, пізнає Всесвіт:
дивлячись за допомогою очей плоті;
слухаючи звуки за допомогою вух плоті;
відчуваючи запахи за допомогою носа плоті;
відчуваючи смаки за допомогою рота плоті;
створюючи нові об’єкти за допомогою рук плоті;
пересуваючись по планеті Земля за допомогою ніг плоті;
і т.і.
Уважно вдивляючись в очі людей, ми дивимося в їхню Суть, в їхню Душу…
Висновки:
1. Людина – це інструмент Душі, яка являє через себе людині задуми Природи або задуми свого оператора. Являє собою створений Природою об’єкт, який умовно складається з двох взаємопов’язаних між собою “частин” – унікального Тіла (виявленої суб’єктом “частини” плоті людини) і унікальної Особистості (виявленої суб’єктом “частини” Душі людини), а також безлічі інших умовно “видимих” (відчутних) і умовно “невидимих” (невідчутних) суб’єктом Істот і Сутностей, які обрали для своїх тіл як оселю плоть людської істоти і втілилися в неї з метою реалізації власних завдань і бажань.
2. Людина – це “обличчя” (уособлення) її Душі.
3. Будь-яка плоть може бути обителлю для багатьох Істот (мікро- і макро- організмів) або Сутностей Всесвіту. Ці Істоти або Сутності можуть втілюватися в плоть і залишати її в будь-який момент часу.
4.Будь-яка плоть може служити уособленням для будь-якої Сутності, яка здатна взяти на себе повне управління плоттю шляхом часткового перехоплення функцій управління в Душі. У результаті такої взаємодії істота надає їм свою плоть для здійснення ними своєї діяльності у Всесвіті. Такі Сутності називають керуючими сутностями, оскільки вони виконують роль оператора Істоти. Сутність, що управляє, здатна “залишати” плоть (“розривати” зв’язок із нею) за своєю волею в будь-який момент часу.
1. Все, що існує, називається буттям. Мені ж подобається використовувати синонім “Світобудова”, тому що структура цього слова підкреслює той факт, що все суще знаходиться всередині нього.
2. Все, що складає “зміст” Світобудови і визначає всі його властивості, називається матерією. Матерія єдина! Однак, гіпотетично, можна припустити, що форм буття матерії – безліч, форм прояву матерії – безкінечна безліч, тому що використовувані суб’єктами інструменти для прояву (мозок спостерігачів, використовувані прилади і т.і.) різні.
«Всесвіт складається з єдиної сутності, яку я називаю матерією. Це є єдність, або монізм.» Костянтин Ціолковський, “Моя філософія”, 1932
3. Світобудова спочатку у всій різноманітності своїх проявів незбагненна для людей. Все те, що знаходиться в межах доступності для пізнання людьми у Світобудові, будемо називати терміном Всесвіт.
4. Практично все те, що створено у Всесвіті, включаючи і саму людину, створено не людьми, а кимось іншим. Люди називають цього творця по імені – Природа. Люди часто підмінюють термін Природа іншими словами-поняттями, застосування яких завжди пов’язано виключно з їх світоглядом, тобто віруючі – по-своєму, атеїсти – по-своєму, філософи – по-своєму… Синонімами терміна Природа є безліч інших слів: Творець, Створитель, Бог і т.і. Люди створили “своїм розумом” і своїми руками нікчемну частину об’єктів у Всесвіті.
5. Бажаючи щось пізнати, людина попередньо здійснює процес об’єктивації, оголошуючи деякий фрагмент Всесвіту окремим об’єктом. Успішне здійснення цього процесу можливе тільки в тому разі, якщо людина через свою “щілину пізнання” проявить якусь плоть, яка має для неї “видиму” (відчутну) “межу розділу”, утворену відмінністю ступеня щільності матерії у пізнаваного фрагмента Всесвіту порівняно з щільністю матерії середовища, що його оточує.
6. Безліч фрагментів Всесвіту, які пройшли процес об’єктивації, представляють собою об’єкти, що мають плоті, що складаються з речовини – фізичної субстанції, що має специфічний хімічний склад, тобто складаються з елементів, які кодифіковані в поточній версії періодичної системи хімічних елементів (таблиці Д.І. Менделєєва).
7. Проявлені плоті люди називають тілами.
8. Безплотних або безтілесних об’єктів у Всесвіті не існує! “Безтілесні” об’єкти просто не можуть бути виділені суб’єктом з навколишнього середовища. Якщо ж суб’єкт здатний розмірковувати про об’єкт, то це однозначно означає, що суб’єкту вдалося проявити плоть (тіло) пізнаваного об’єкта.
«Слово “безтілесність” ні мені, ні науці поки незрозуміло. Коли будуть відкриті безтілесні істоти, тоді і будемо про них говорити. Адже ми домовилися розмірковувати тільки про безсумнівне.» Костянтин Ціолковський, “Суперечки про Монізм“.
9. Всі плоті у Всесвіті створюються за волею Природи, а не самі по собі. Плоті, які створюються людьми або іншими істотами, створюються на основі плоті, яка раніше була вже створена Природою.
10. Роль “організатора матерії” спочатку належить Природі. Всі плоті у Всесвіті спочатку “організовані” Природою і мають попередньо встановлений механізм для управління ресурсами плоті й для організації її взаємодії з іншими об’єктами Всесвіту. Цей механізм є невід’ємною “частиною” організованої матерії і аналогічний за своїм функціоналом поняттю “операційна система”, яке використовується людьми стосовно обчислювальних систем. Механізм управління плоттю, який використовує Природа, здавна називають Душею.
11. У разі зменшення взаємозв’язку плоті з Душею, в істоти зменшується взаємозв’язок зі свідомістю, функціонування плоті стає нестійким, ускладнюється взаємодія плоті з об’єктами Всесвіту….
Висновки:
1. Душа – невід’ємна “частина” будь-якої плоті (організованої матерії), що виконує роль її “операційної системи”, забезпечуючи стійке від зовнішніх впливів функціонування плоті, управління всіма її ресурсами й організовуючи її взаємодію з об’єктами Всесвіту..
2. Усе те, що людина здатна пізнати і все те, про що людина здатна міркувати, має свою Душу.
3. Устрій Плоті потенційно визначає сукупність можливостей Душі:
Плоть, яка складається з простих речовин, припускає відсутність нервової системи в плоті та дозволяє Душі реалізувати мінімум своїх можливостей, тобто суб’єкт проявляє в об’єкта, що пізнається ним, повну відсутність або слабкий розвиток свідомості, повну відсутність або зародковий розвиток душевних здібностей, відсутність емоцій, відсутність волі тощо;
Плоть, яка складається зі складних органічних сполук речовин, припускає наявність нервової системи в плоті та дає змогу Душі реалізувати безліч своїх можливостей, тобто суб’єкт виявляє в об’єкта, що пізнається, розвинену свідомість зі значним обсягом контенту, складні душевні здібності, наявність емоцій, присутність обмеженої волі тощо.
4. Відповідно:
Наскільки різноманітні Плоті за своєю складністю, настільки, відповідно, різноманітні і їхні Душі за своїми можливостями і здібностями;
Наскільки розвинені Плоті, настільки, потенційно можуть бути розвинені можливості та здібності у їхніх Душ.
5. Кожна плоть у Всесвіті є первинним активним і систематизуючим чинником, потенційним носієм свідомості, тобто духовних здібностей.
Людина нерозумна, нелогічна й егоцентрична. Неважливо, люби її.
Якщо робиш добро, скажуть, що чиниш так з особистої вигоди. Неважливо, роби.
Якщо виконуєш свої цілі, знайдеш брехливих друзів і справжніх ворогів. Неважливо, втілюй.
Добро, яке ти робиш, завтра забудуть. Неважливо, будь стійким і чесним.
Чесність і щирість роблять тебе вразливим. Неважливо, будь чесним і щирим.
Найвеличніші люди з найбільшими ідеями можуть бути вбиті найнікчемнішими людьми з найнікчемнішими думками. Неважливо, думай грандіозно.
Те, що ти будував роками, може бути зруйновано в одну мить. Неважливо, будуй.
Люди протегують невдахам, але йдуть тільки за переможцями. Неважливо, стій за невдах.
Людям справді потрібна допомога, але вони можуть накинутися на тебе, якщо ти будеш допомагати їм. Неважливо, допомагай.
Якщо віддаєш світові все найкраще, тобі дадуть відповідь невдячністю. Неважливо, віддавай.
Якщо ти роздрукуєш ці заповіді і повісиш їх на стіну, тебе засміють. Неважливо, все одно повісь.
Для довідки: Мольфар — в українській гуцульській культурі так називають чоловіка, якому приписується наділеність надприродними здібностями. Мольфар поєднує риси знахаря, чарівника та ворожбита. До певної міри гуцульські мольфари є відповідниками козацькиххарактерників.
