Філософія понять “медитація” та “глибока медитація”

Філософія понять медитація та глибока медитація

«Мій мозок – лише прийомний пристрій.
У космічному просторі існує якесь ядро, звідки ми черпаємо знання, сили, натхнення.
Я не проник у таємниці цього ядра, але знаю, що воно існує.

Нікола Тесла, «Види майбутнього»

«Я ніколи не відкрию секретів цього разючого впливу внутрішньої енергії підсвідомості на долі нашого Світу,
що не дозрів для вбирання знань такого високого рівня…»

Нікола Тесла (англ. Nikola Tesla)

З давніх-давен існували люди, які володіли «закритими знаннями», котрі були недоступні багатьом іншим людям для сприйняття з будь-якої з причин (відсутність відповідної освіти, невідома мова, відсутність бажання до пізнання…). Сьогодні таких людей стає дедалі більше. Хто вони? Це лікарі, математики, астрономи, біологи, програмісти, а також представники будь-яких вузьких спеціальностей. Якщо вони почнуть детально розповідати про свої дослідження, то більшість людей не зрозуміє нічого зі сказаного ними… Спробуйте предметно поспілкуватися з фізиком-теоретиком, мікробіологом, програмістом і Ви зрозумієте все сказане. Але за наявності бажання практично будь-яка людина може отримати «закриті знання» у відповідному навчальному закладі (коледжі, інституті, університеті) і почне розуміти фахівців, яких вона не розуміла раніше.

Але існують ще й «таємні знання», якісний обмін якими між співрозмовниками за допомогою письма чи мови практично неможливий. До подібних знань можна віднести контент сприйняттів при спілкуванні з «невідомими розумними силами»… контент сприйняттів у вигляді запахів, смаків, енергоінформаційних образів… Для обміну «таємними знаннями» необхідна наявність здатності прояву подібних відчуттів у суб’єктів при інформаційній взаємодії з одними і тими ж об’єктами, процесами чи явищами. Саме тому священні дійства у праслов’ян називалися таїнствами. «Таємні знання» іноді називаються «неявними знаннями», тобто. знаннями, що ґрунтуються виключно на навичках Особистості та які практично неможливо кодифікувати.

Не розуміючи цього, допитливі уми дослідників упродовж багатьох століть проводили пошук методики отримання доступу до «таємних знань» для «всіх охочих». Але посвячені, розуміючи філософію «таємних знань», об’єднувалися в закриті від сторонніх вух та поглядів групи жерців, шаманів, чаклунів, магів, відунів, віщунів, пророків… Не тому, що вони хотіли приховати свої знання від сторонніх, а тому, що спілкуватись їм з непосвяченими було просто безглуздо.

На сцені з’явилися екстрасенси, гіпнотизери, а також фахівці, які вчать людей медитувати і входити в трансові стани, вживати галюциногени і навмисно пошкоджувати свій мозок … Багато хто з експериментаторів стверджує, що розроблені ними методики дозволяють отримувати доступ до «таємних знань»… але є одна біда… ніхто з них не може пояснити, чому доступ до одних і тих самих знань можливий настільки відмінними один від одного методами… а розуміння про ступінь достовірності отримуваної інформації та мови немає…

Я спробував узагальнити наявну в мене інформацію та зрозуміти філософські засади медитаційних станів, тобто. станів, які дозволяють людині підключитися до «думосфери розуму».

«Я виявив думосферу розуму, включену до ефірної оболонки Землі.
І незабаром ви зможете особисто читати свої вірші Гомеру, а я обговорюватиму свої відкриття з самим Архімедом.»

Нікола Тесла (англ. Nikola Tesla), З інтерв’ю «Герольд Тріб’юн», 1934 р.

 

Протягом багатьох століть найдопитливіші представники людства вели безперервний пошук методик отримання доступу до «таємної інформації». Деяким із них щастило менше, декому більше. Методики, які дозволяли, хоча б частково, відкрити доступ до такої інформації розроблялися постійно. Так з’явилися шаманізм, медитації, трансові стани, гіпноз, деякі види наркотиків, навмисні ушкодження мозку та багато іншого. Відсутність проривних технологій пов’язана виключно з відсутністю у дослідників філософського підходу до своїх досліджень.

 

Що ж спільного у всіх відомих методиках, які хоч якось забезпечують доступ людській істоті до «думесфери розуму»?

 

Багато років тому я побажав отримати відповідь на це питання і виявилося, що:

  1. Різні медитативні стану, у яких тіло людини перебуває «між життям і смертю», дозволяють людині зчитувати відомості з «думесфери розуму» з достовірністю, що залежить від «глибини» медитації, тобто, від близькості до стану смерті тіла;
  2. Процес перебування людини максимально близькому до стану смерті свого тіла, перебування у якому дозволяє йому виявляти інформацію з «думосфери розуму» з максимально можливою достовірністю, називається «глибокою медитацією». У такому стані людина перебуває на межі «непритомності»!!!
  3. Практично всі методики, які дозволяють людині отримати «частковий» доступ до «думосфери розуму» і при цьому не померти, засновані на обмані мозку шляхом імітації початку процесу вмирання тіла , внаслідок чого зв’язок між тілом та «Я» різко слабшає, а зв’язок між «Я» і «думосферою розуму» різко посилюється;
  4. Повний доступ до «думосфери розуму» можна отримати лише після смерті тіла… Саме після смерті тіла людини, її «Я» стає частиною «думосфери розуму»;

 

«…у той момент, коли ми залишаємо це тіло, підсвідома частина розуму стає свідомою.»
Х’ю-Лінн Кейсі (англ. Hugh Lynn Cayce), «Смерті немає. Інші двері Бога.», 2005

Читати більше 

Земля – в’язниця чи чистилище

Планета Земля

Люди постійно хочуть описати Світ, у якому вони мешкають, за допомогою слів, незважаючи на те, що всі ці описи від початку суб’єктивні за своєю суттю. Світобудову виглядає для кожного з нас суворо індивідуально, тобто так, як кожен з нас її відчуває, відображає і тлумачить.

У мережі, на просторах інтернету, я знайшов статтю Олега Дегтярьова “Земля – в’язниця або чистилище”.

Незалежно від того, як ви сприймете цю статтю: чи то як гіпотезу, чи то як “фантастику”, чи то як “містику”, чи то як “маячню”, чи то якось інакше, я впевнений, що ця стаття змусить вас замислитися над такими речами, які ми чомусь не помічаємо…


 

ЗЕМЛЯ – В’ЯЗНИЦЯ ЧИ ЧИСТИЛИЩЕ

Олег Дегтярьов

 

Давайте розглянемо одну метафоричну гіпотезу про устрій нашого світу, яку треба розглядати лише як фантастичну версію. Звучить вона так: Земля – це планета-в’язниця, свого роду ЧИСТИЛИЩЕ. Сюди засилаються Сутності, які “десь там” порушили закони Гармонії, і тепер направлені сюди на виправлення. Ці Сутності впроваджуються в тіла і потрапляють під усі обмеження матеріального світу – який, власне, і є виправним полігоном.

Ми всі знаємо, що люди на Землі відрізняються один від одного: одні більше схожі на розумних – інші на тих, хто керується тваринними інстинктами. Одних цікавлять гроші та влада, інших духовність, третіх взагалі нічого не цікавить – вони сповнені страхів і прагнуть хоч якось вижити.

Ось і давайте проведемо аналогію з нашими звичними в’язницями – і подивимося, чи є ця аналогія. Хто захоче – той побачить, почує, зробить висновки, але завжди знайдуться й ті, хто “покрутить біля скроні”.

Так от, коли людина вперше потрапляє до в’язниці, вона налякана, розгублена, не знає місцевих правил. Їй усе бачиться загрозою, їй нікуди приткнутися, вона не знає, хто друг – а хто ворог. Її перше завдання – це вижити за будь-яку ціну. Такі люди є на Землі. Умовно кажучи, вони тільки-но потрапили в земну “в’язницю” – і тому в них такі реакції.

Друга велика категорія – це люди в середині терміну. Вони вже добре знають тюремні правила, у них немає початкових страхів – але й від свободи вони поки що далеко. Тому їхній основний інтерес – це максимально комфортне життя в тюремних умовах: краща їжа, сухіші нари, хоч якісь доступні розваги. Таких людей ми теж бачимо на Землі: їхній основний інтерес – це комфорт. А основа цього комфорту для них – це влада, гроші та зв’язки. Тому вони й живуть цими інтересами.

Третя велика група – це досвідчені, бувалі, хто вже майже відсидів свій термін і майже на волі. Вони не бояться в’язниці, і їх уже не цікавить тюремний комфорт, хоч вони не проти ним скористатися: їхня свідомість уже, фактично, на волі. Тому хоч вони ще й у в’язниці – але їх тут уже ніби й немає. Тому їхні інтереси ЗА межами обмежень, страхів і кордонів. І таких людей на Землі ми теж бачимо: вони наче вже й не тут, їх не цікавить земне “щастя”, хоч би як їх розписували інші групи “космічних зеків”, вони не схильні вплутуватися в земні розбірки, і часто не через слабкість, а через те, що їм видна суть будь-якої земної розбірки, і ця суть їх уже зовсім не цікавить.

У всі віки люди намагалися побудувати щасливу і правильну державу – але це не вдалося нікому. Принаймні, на хоч скільки-небудь тривалий час. А найголовніше, що навіть невеликі острівці щасливої держави не давали паростків – немов якісь сили розмивали всі спроби її побудувати, і руйнували всі подібні починання. З погляду того, що Земля – це така собі космічна в’язниця, відповідь на це запитання просте: тут усе створено зовсім не для щастя, а для створення певних труднощів, долаючи які, Сутність, ув’язнена в людському чи іншому матеріальному тілі, має сформувати себе. Як і у звичайній в’язниці: хоч би як ув’язнені впорядковували свої камери – тюремна адміністрація все одно якоїсь миті це зруйнує, щоб зекам життя цукром не здавалося.

Таким чином, виходить, що справедливість нашого світу може полягати зовсім не в тому, як це собі уявляємо ми, а в тому, як це закладено в саму систему нашого виправлення. І хоча нам це може здаватися абсолютно несправедливим, але якщо просто припустити, що тут виправна в’язниця, то справедливість тут є – просто вона перевищує наші обмежені уявлення й ураховує не те, щоб нам було добре зараз, у земних тілах, а те, що повинно відбуватися з нашою Сутністю, з її зростанням. Але все “але” в тому, що система налаштована на те, щоб створювати перешкоди, які Сутність має не просто долати – а долати усвідомлено, поступово дізнаючись, що тільки гармонія і краса є справжнім ключем до потрібних “замків”. А ті, хто цього не усвідомлює – тих знову і знову поміщають у різноманітні складні тренажери у вигляді життєвих труднощів і досвіду – доти, доки вони не усвідомлять, яке рішення не тягне за собою чергової руйнації їхніх планів, та й їх самих.

Читати більше 

Анекдот тижня – “Людина скаржиться Богу на своє життя”

Людина скаржиться Богові на життя: і те не те, і на роботі проблеми, і з сім’єю негаразди, і борги, і здоров’я…

Господь з’являється і каже:

Це все зрозуміло, але ти мені ось що скажи – продовжувати будемо?

Поняття Душі. Просто про складне

ДушаУ Природі існує безліч енерго-інформаційних сутностей. Деякі з них іменуються Душами і від початку призначені для втілення (установки, інсталювання, інкарнації) в плоті (тіла). Як правило, процес втілення Душі в плоть відбувається при утворенні (народженні) плоті (тіла). 

Процес втілення Душі в плоть відбувається автоматично й іменується о-душе-втіленням. По завершенні цього процесу багато спостерігачів починають “бачити” (відчувати) наявність Душі в Плоті!

Що ж таке спостерігачі здатні “побачити” (відчути) в одушевтіленій плоті? Виявляється, спостерігачі здатні виявляти різні стани Душі, що втілилася, у вигляді системи соціально значущих стійких рис одушевтіленої плоті (здібностей, характеру, темпераменту, досвіду, навичок, знань тощо). Стани Душі проявляються кожним спостерігачем на основі власного сприйняття і іменується Особистістю.

В результаті втілення Душі в плоть народжується нова істота більш вищої ієрархії, ніж проста плоть, в організмі якої саме Душа організує функціонування її свідомості та забезпечує більш стійке від зовнішніх впливів функціонування істоти в цілому. Після завершення процесу втілення, Душі отримують здатність виявляти фізичні відчуття – тепло, холод, задоволення, біль тощо.

Душа втілюється в плоть (тіло) істоти тимчасово, виключно на період життєвого циклу плоті.

Саме в Душі зберігаються всі знання та життєвий досвід, які накопичені Особистістю внаслідок її пізнавальної діяльності, тобто. саме те, що називається сьогодні свідомістю Особи. Обсяг свідомості Особи – це її внесок у «розширення» свідомості Природи. Свідомості Особистостей зберігаються у Природі після смерті (загибелі) плоті (тіла) істоти та доступні для сприйняття медіумів.

Душа (у найширшому сенсі) – енерго-інформаційна сутність, що управляє всіма ресурсами істоти й організовує їхню взаємодію з іншими об’єктами. Душу мають тільки одушевтілені плоті істот.

 

Що було до того, як з’явилися простір і час?

«Ніколи не сперечайтеся з шизофреніками. Ви в цьому просто не розбираєтеся.»

 

Доктор Рагімов – Психотерапевт

 

“У мене був один пацієнт, який був шизофреніком, тобто у нього був діагноз “шизофренія”.

Так ось, він почав говорити про час, про простір, про те, що було <до> і <після>. Він намалював хрест, намалював хмару, ще дещо, якісь символи.

Я запитав його – “А що це таке? І показав на хмару.”

     Він відповів: «Тут усе!   ПОЧАТОК і КІНЕЦЬ.   ДО і ПІСЛЯ».

А потім я запитую – «Що значить після

     Він відповів: «Це ПРОСТІР. А що було до початку простору? Хто-небудь міг виміряти ЧАС

Я кажу – «Ну, напевно…»

     Він каже: – «Ні, тому що якщо не було простору, не було руху, не було відносності, неможливо було вимірювати час. Зрозуміло?»

Я кажу – «Так. А що було тоді, до того, як з’явився час? Ви квантову фізику вивчаєте?» Він настільки цікаво все розповідав.

     «Був Я до всього початку, тобто БОГ».

Я зніяковів…

     А потім він додає – «Не хвилюйтеся, Ви теж там були. Там було ВСЕ, але не в матеріальній формі. Коли з’явилася матерія простору, ми почали перетворюватися. Коли-небудь ми зникнемо, буде ентропія, залишиться ВОНО, тобто те, що було завжди.»