“…у кожного з вас свій досвід, свої втілення. Те, що є доказом для одного… не буде доказом для іншого”.  Едгар Кейсі (англ. Edgar Cayce) “Читання” (5753-2)

 

Що таке “Космос” або “Світобудова”?

Космос або Світобудова (у найширшому сенсі) – умовне найменування всього того, що існує.

 

Що таке “Всесвіт”?

Всесвіт – усе те, що потенційно доступне людським істотам для пізнання.

“Всесвіт – поняття, що означає все, що перебуває в межах доступності оптичних або радіотелескопів, а не те, до чого “дописалися” пустотливі або скажені математики.” (Віктор-Альфред Вейник)

Сучасні дослідники під поняттям Всесвіт зазвичай мають на увазі все те, що утворилося після того, як стався Великий вибух (Big Bang, Великий Бац, Великий Бах) і продовжує утворюватися й донині.

 

Що таке “матерія”?

Матерія (у найширшому розумінні) – філософська категорія, що узагальнює найменування всього того, що входить до “складу” (“вмісту”) Космосу і визначає всі його властивості. Слово матерія в слов’янських мовах здавна було синонімом слова тканина, а тканина Космосу слугує основою для виробництва тканих матеріалів.

Як сказав Костянтин Ціолковський у статті “Моя філософія” 1932 року – “Всесвіт складається з єдиної сутності, яку я називаю матерією. Це є єдність, або монізм.”

 

 

Що таке “матеріал”?

Матеріал – субстрат конкретної форми буття матерії, елементи якого використовуються Природою (Творцями, Творцями…) для створення (творення) тіл (Плотей) об’єктів.

 

 

Хто такі “Творці” або “Творці”?

Творець (Творець) – суб’єкт, здатний втілити свої думки та ідеї в доступну йому матерію і здійснює цю діяльність.

Кожен об’єкт у Світі (у найширшому сенсі) хтось створив.

Більшість об’єктів у Світі створили не люди, а “хтось” інший.  Людські істоти являють собою також результат чиєїсь іншої діяльності. Цього “вигадника-винахідника” кожна людина називає по-своєму: хто ПриРодою, хто – СвітоТворчістю, хто – Всесвітом, хто – Творцем, хто – Творцем, хто – Богом, хто – Аллахом, хто – Верховним, хто – панпсихізмом, або як завгодно інакше, якщо ця назва не суперечить світогляду цієї людини. Тобто віряни – по-своєму, атеїсти – по-своєму, філософи – по-своєму…

За своєю суттю, для створеного (створеного) об’єкта його Творець (Творець) представляє собою користувача (оператора) з правами адміністратора.

“У того Бога, що літає на хмарах, я, звичайно ж, не вірю. Але я вірю в розумність Природи. Мабуть – це і є Бог!” Борис Васильович Болотов

 

Чи існує у Світобудові щось “нематеріальне”?

Ні. Усе, що входить до “складу” “вмісту” Світобудови і визначає всі її властивості – являє собою “матеріальний” вміст.

“Нематеріальний” – помилкове найменування будь-яких об’єктів, тіла яких побудовані на основі елементів, відмінних від відомої нам речовини.

Застосування терміна “нематеріальний” від початку хибне, оскільки все суще у Світі (у найширшому розумінні) – це і є матерія і побудоване на її основі. Тому вживання (написання) цього терміна завжди необхідно укладати в лапки.

Зазвичай терміном “нематеріальний” зазвичай позначають об’єкти духовного світу або інших світів Світобудови, які людська істота не може проявити (відчути).

 

Що таке “програмована матерія”?

Матерія програмована – вид матерії, яка може змінювати свої фізичні властивості (форму, щільність, структуру, оптичні властивості тощо) програмованим чином, тобто має внутрішньо притаманну здатність виконувати оброблення інформації.

Гіпотетично, вся матерія є програмованою. Усе виглядає приблизно так, як і в комп’ютерному світі. Є прості гаджети, а є складні гаджети. Відповідно, є прості мови програмування, а є складні мови програмування.

Гіпотетично, відмітною особливістю найскладнішої програмованої матерії, яка відома людям сьогодні, є наявність у ній програмованих модулів на кшталт ДНК або РНК.

Відповідно, Плоті людських істот мають свою операційну систему, іменовану Душею, яку її Творці можуть змінювати за своїм бажанням, застосовуючи для цих цілей конкретну мову програмування.

Що таке “щілина пізнання” людської істоти?

З усього різноманіття “вмісту” Світобудови будь-який суб’єкт здатний проявити тільки незначну частину різних форм і видів матерії, зважаючи на наявність у нього своєї “щілини пізнання”. “Щілина пізнання” – безліч діапазонів значень різних родів фізичних величин, у яких суб’єкт здатний сприймати подразнення рецепторів свого тіла у вигляді відчуттів. Щілини, через які людські істоти пізнають Світ, дають їм змогу проявити лише мізерну частину Світу (у найширшому сенсі). Ґрунтуючи свій світогляд лише на даних (наукових спостереженнях), отриманих через ці щілини, людські істоти спотворюють до неможливості власного розуміння отриману в процесі пізнання інформацію. Видів “щілин пізнання” у будь-яких істот безліч – оптична, смакова, слухова, дотикова тощо.

“…я в жодному разі не вважаю наші сприйняття точним відображенням дійсності. По-перше, ми сприймаємо тільки дуже небагато з усього сущого, по-друге, світ сприйняття в різних тварин і навіть людей різноманітний і залежить від устрою та ступеня досконалості їхніх почуттів і мозку (тим часом як космос один і той самий), по-третє, – це відображення не лише не повне, а й дуже спотворене. Хоча воно й мало спільного має із Всесвітом, але все ж таки деяке поняття про нього дає. Різної форми дзеркала дають і різні віддзеркалення одного й того самого предмета. Так і світ, відбиваючись у різних мізках, дає про нього не схожі уявлення, але це не заважає світу (як предмету) бути постійним.” Костянтин Ціолковський, “Етика або природні основи моральності”, 1902 – 1903 рр.

“Уявіть себе рибкою, що живе в акваріумі з опуклими стінками. Що ви знали б про наш світ, якби все життя дивилися на нього в спотворенні від скла і не мали можливості вибратися? Неможливо пізнати справжню природу реальності: ми вважаємо, що чітко уявляємо собі навколишній світ, але, кажучи метафорично, ми приречені все життя провести в акваріумі, оскільки можливості нашого тіла не дають нам вибратися з нього”. Стівен Гокінг (Stephen William Hawking)

 

Але якщо матерія єдина, то чому все, що ми “бачимо” (відчуваємо) навколо себе так різноманітно?

Матерія єдина, але гіпотетично можна припустити, що форм буття матерії – безліч, а форм прояву матерії – нескінченна множина, оскільки рецептори матеріальних тіл і інструменти, що їх застосовують суб’єкти для прояву (мізки спостерігачів, прилади, які використовують, тощо), відрізняються один від одного.

Для того, щоб зрозуміти, чому все саме так, для початку згадаємо давню притчу в сучасній інтерпретації:
“Слон, що належав групі бродячих артистів, опинився неподалік від міста, де ніколи раніше не бачили слона. Почувши про таке диво, четверо цікавих громадян вирішили домогтися дозволу подивитися на слона раніше за інших. Оскільки в стійлі, де утримували слона, не було світла, вивчення мало відбуватися в темряві. Доторкнувшись до хобота, один із них вирішив, що це створіння нагадує шланг. Другий обмацав вухо і дійшов висновку, що слон схожий на опахало. Третьому попалася під руку нога, яку він зміг порівняти з колоною, а четвертий, обмацуючи хвіст, вирішив, що слона можна порівняти з товстою мотузкою. Ніхто з них не міг скласти повної картини виходячи з того, що зумів обмацати. У результаті експедиція викликала подив. Кожен вважав, що правий саме він, але ніхто з решти городян не міг зрозуміти, що насправді сталося з дослідниками, і який же насправді вигляд має слон.”

Точно так само наше сприйняття світу – це всього лише фрагменти, які ми сприймаємо через наші рецептори, мозок і прилади. Кожен із нас може сприймати світ по-різному, залежно від своїх індивідуальних особливостей.

 

Що таке “форма буття матерії”?

Форма буття матерії – образ однієї з безлічі форм буття матерії, сформований спостерігачем у процесі її пізнання; Зазвичай являє собою клас об’єктів, що мають субстратну єдність.

• Субстрат (лат. substratum “основа, фундамент”) у найширшому сенсі – єдиний початок, основа всього сущого;
• Субстрат (у вузькому сенсі) – єдиний початок, основа конкретної форми буття матерії;
• Субстрат (у найвужчому сенсі) – єдиний початок, основа конкретного об’єкта (процесу, явища).

Сучасні дослідники стверджують, що матерія має кілька видів – чи то вид речовини, чи то вид класичних полів (магнітного, електричного, електромагнітного або гравітаційного, чи то вид квантових полів різної природи… Також, останнім часом, у наукових статтях з’явилися описи нових видів матерії – темної матерії і темної енергії. Але, судячи з усього, сучасні дослідники просто спостерігають різні форми буття матерії, а потім, у процесі пізнання, по-різному описують їх сприйняття (прояви).

Основних видів форм буття матерії, відомих людям “на сьогодні”, всього три:

• Речовинна форма буття матерії (тілесна форма буття матерії, плотська форма буття матерії) – своєрідна “тілесна тканина” матерії, з якої Природа народжує (створює, створює) нові плоті (тіла), що становлять собою своєрідні “апаратні системи” (“hardware systems”) породжених творінь (творінь).
• Духовна форма буття матерії (свідома форма буття матерії, інформаційна форма буття матерії) – своєрідна “нервова тканина” матерії, з якої Природа народжує (створює, створює) системи управління народженими плотями (тілами), що становлять собою своєрідні “операційні системи” (“operating systems”) породжених створінь (творений).
• Польова форма буття матерії – своєрідна “сполучна тканина” матерії, за допомогою якої Природа здатна об’єднувати в єдине ціле “апаратні системи” (“hardware systems”) створінь і їхні “операційні системи” (“operation systems”), тобто плоті створінь та їхньої свідомості.

Усі форми буття матерії (речовина, свідомості, поля…) взаємопов’язані одна з одною, хоча й мають унікальні фізичні властивості з “точки зору” суб’єктів, які пізнають Світ через доступні їм “щілини пізнання”.

 

Приклади форм прояву матерії людськими істотами

 

• Форми прояву речової форми буття матерії:

Речовинна форма буття матерії, яку вивчає хімія (chemical substance), являє собою виключно речовини, що складаються з атомів. Речовинна форма буття матерії, яку вивчає фізика, являє собою виключно речовини, в яких виділення атомів неможливе або втрачає фізичний сенс (наприклад, плазма або зоряна речовина). Саме тому – “хімічні речовини” і “фізичні речовини” – різні форми прояву спостерігачами речової форми буття матерії. Речовина може проявлятися спостерігачами в різних формах, іменованих агрегатними станами: газоподібному, рідкому, твердому кристалічному, твердому аморфному або у вигляді рідкого кристала. Має внутрішні “порожнечі” і має густину.

Термін речовий (у хімії) – характеристика об’єкта, тіло (плоть) якого побудовано на основі елементів, описаних у поточній версії періодичної системи хімічних елементів Д.І. Менделєєва. 

• Форми прояву духовної форми буття матерії:

На жаль, до теперішнього часу не досліджуються сучасною наукою. Гіпотетично до форм прояву цієї форми буття матерії можуть бути віднесені:

• Думки істот;
• Емоції істот;
• Свідомості істот;
• “Цифрові копії” істот;
• Душі істот;
• Духи;
• І т.д.

Свідомості, яка вже зараз перетворює й організовує неабиякий шматок “нашої” Сонячної системи, відмовлено в об’єктивному існуванні тільки тому, що традиційна наука, не знаюч, як до неї підступитися, не створивши відповідного понятійного апарату та наукового інструментарію, не поспішає виправити власні промахи, подолати труднощі, що виникли.”Георгій Сомов, “Матерія Свідомості і Свідомість Матерії”.

• Форми прояву польової форми буття матерії:

Поле – одна з основних форм прояву матерії спостерігачами. На відміну від речовини, не має внутрішніх “пустот”, має абсолютну щільність. Електричне, магнітне, електромагнітне та гравітаційне поле (поле тяжіння) – найбільш досліджені до сьогодні “класичні” форми прояву польової форми буття матерії. Основне призначення – організація спілкування (взаємодії) речової та свідомої форм буття матерії.

 

Матерія, її тканини та їхні ролі в устрої людської істоти

Людська істота – це складний об’єкт, цілісне сприйняття якого можливе лише за умови прояву всіх його складових, які сформовані Природою з використанням різних форм буття матерії:

• речовою (тілесною, плотською);
• духовної (свідомої, інформаційної);
• польовий.

З одного боку, плоті (тіла) людей складаються з речовин, що перебувають у різних агрегатних станах: газоподібному, рідкому і твердому…

З іншого боку, люди мають свідомість…

З третього боку, тіла людей об’єднані зі своїми свідомостями в єдине ціле за допомогою полів…

Усі тканини людської істоти є частиною тканин Всесвіту, тобто частиною більш загальної системи Всесвіту, де всі об’єкти і явища взаємодіють між собою і впливають один на одного, забезпечуючи таким чином взаємопов’язане і взаємозалежне існування.

Тому “місце” людини у Всесвіті можна розглядати як складне і взаємопов’язане існування різних форм буття матерії, яке охоплює як тілесну, так і духовну сфери її діяльності.

 

Що таке “Плоть” чи “Тіло”?

Плоть (тіло) – щільна, тобто така, що відрізняється за ступенем щільності матерії від довкілля, частина фрагмента Всесвіту, виявлена суб’єктом через свою “щілину пізнання” і відображена ним у формі об’єкта. Форма плоті суб’єктивна, оскільки кожен суб’єкт використовує для її прояву свою унікальну “щілину пізнання”, унікальні рецептори свого тіла, унікальний за своїми характеристиками Мозок тощо. За своєю суттю, плоть являє собою “частину” об’єкта, виявлену суб’єктом, як правило, за одним діапазоном значень одного конкретного роду фізичної величини.

Проявлена плоть об’єкта дає змогу суб’єкту здійснювати його ідентифікацію під час продовження процесу пізнання. З погляду суб’єкта, тіло об’єкта має “видиму” (відчутну) “межу поділу” з навколишнім середовищем.

В однієї й тієї самої істоти суб’єкт здатний проявити безліч форм її плоті (тіла) у разі використання в процесі прояву (сприйняття) різних ділянок діапазонів різних родів фізичних величин. Як приклад – тіло людської істоти має абсолютно різний вигляд у разі використання як “щілини пізнання” різних ділянок рентгенівського, інфрачервоного, ультрафіолетового або “видимого” очима тіла людської істоти частотних діапазонів.

Ієрархія тіл об’єктів Світобудови являє собою холархію. Тіла об’єктів можуть бути як нескінченно малими, так і нескінченно великими. Слід зазначити, що до теперішнього часу науковою спільнотою не знайдено тіл об’єктів, які можна вважати найбільшим і найменшим тілом у Всесвіті. Будь-який рівень цієї ієрархічної моделі – це одночасно і ціле, що складається з частин, і частина всередині більшого цілого. Як приклад: планета Земля, Сонячна система, галактика Чумацький шлях…

 

Чи існують у Світобудові безтілесні (безтілесні) об’єкти?

Ні. Сьогодні помилково вважають, що об’єкти можуть бути тілесні (ті, що мають тіло) і безтілесні (ті, що не мають тіл).

Правильніше буде говорити про тіла об’єктів, які відчуваються (“видимі”, виявляються) і невідчутні (“невидимі”, не виявляються) конкретними суб’єктами.

Якщо суб’єкт здатний “побачити” (відчути, проявити) об’єкт, то це вже означає, що пізнаваний об’єкт для суб’єкта має “межу поділу” з навколишнім середовищем, тобто проявляється суб’єктом у формі плоті або тіла.

Жоден суб’єкт не здатний “побачити” (відчути, проявити, сприйняти) “безтілесний” для нього об’єкт, оскільки “безтілесні” об’єкти просто не існують для суб’єкта!

Безтілесний – суб’єктивна характеристика об’єкта, тіло (плоть) якого суб’єкт не здатний проявити з будь-якої з причин.

Безтілесних об’єктів не існує!

“Слово “безтілесність” ні мені, ні науці поки незрозуміле. Коли будуть відкриті безтілесні істоти, тоді й будемо про них говорити. Адже ми домовилися міркувати тільки про безсумнівне.” Костянтин Ціолковський, “Суперечки про Монізм”

Мені часто наводять як приклад комп’ютерні програми, стверджуючи, що ці об’єкти не мають тіл. Це хибна думка. Пригадайте, як працюють сучасні антивірусні продукти? Правильно, вони здійснюють пошук комп’ютерних вірусів на основі пошуку сигнатур їхніх тіл.

 

 

Що таке “Думка”?

Думка – об’єкт, що народжується в процесі мислення, являє собою сприйняття, виражене суб’єктом із використанням властивих йому слів-понять (найпростіших об’єктів процесу мислення).

 

 

Що таке “матеріалізація“?

Матеріалізація – процес усвідомленого втілення суб’єктом думок або ідей у доступну йому матерію, унаслідок чого створюють форми, які проявляються суб’єктами у вигляді об’єктів, процесів або явищ.

Чи матеріальні думки?

Так! Адже вони входять до “складу” “вмісту” Світобудови і визначають “частину” її властивостей.

 

Чи всі тіла побудовані на основі відомої нам речовини?

Ні.

 

Чи існують тіла в об’єктів духовної форми буття матерії?

Так. Якщо якась людина змогла проявити якийсь об’єкт (виділити об’єкт з навколишнього простору), значить вона змогла проявити тіло цього об’єкта. Якщо деякі люди здатні проявляти якісь духовні об’єкти, отже, ці об’єкти мають свої плоті, тобто тіла (у нашому розумінні цього слова). Якщо групи людей, що мешкають у різних місцях планети Земля, здатні виявляти (з великою часткою ймовірності) одні й ті самі духовні об’єкти, проводячи ідентифікацію цих об’єктів за їхніми тілами, то гіпотетично можна припустити, що Сутності духовного світу, які володіють цими тілами, існують.

 

З яких елементів побудовані тіла об’єктів духовної форми буття матерії?

Субстрат цих об’єктів поки що не відомий науці. Але важливо розуміти, що форм буття матерії багато, і в кожній із них гіпотетично можуть перебувати плоті (тіла), побудовані на невідомій нам основі, відмінній від відомої нам речовини.

 

Чи може людська істота своїми думками безпосередньо впливати на об’єкти, тіла яких побудовані на основі відомої нам речовини?

У “нашому” світі фізика всіх взаємодій між речовими об’єктами визначається їхніми масами, швидкостями, енергіями тощо. Але коли йдеться про вплив уявних (інформаційних) об’єктів на речові об’єкти, то і приклади таких впливів виглядають зовсім по-іншому.  Як приклад – вплив прикладної програми на апаратну частину персонального комп’ютера…

Якщо говорити про людських істот, то безпосередні впливи думки на речові об’єкти дуже рідкісні, оскільки такі впливи вимагають наявності такої сили думки (енергії думки), яка не властива для людей:

• Думки однієї людської істоти, енергетично підкріплені її емоціями, можуть вплинути у вигляді “пристріту” або “псування” на тіло іншої людської істоти.
• Думки невеликої групи людських істот, енергетично підкріплені їхніми емоціями (у разі їхнього резонансу), можуть вплинути на тіла невеликих об’єктів, слабко енергетичні процеси або явища.
• Думки великих груп людських істот, енергетично підкріплені їхніми емоціями (у разі їхнього резонансу), можуть вплинути вже на процеси чи явища планетарного масштабу (тіла великих об’єктів, потужні енергетичні процеси чи явища). Коли резонують схожі думки сотень тисяч людей, можливе виникнення землетрусів на планеті Земля. Як приклад – землетрус у Спітаку (Ленінаканський землетрус), що стався 7 грудня 1988 року, унаслідок якого, за різними оцінками, загинуло від 25,000 до 150,000 людей.  Чому стався цей землетрус? Спробуйте самостійно визначити причини, вивчивши ситуацію в регіоні Спітака перед землетрусом. Мережа інтернет дозволяє сьогодні це зробити.

 

Чому до теперішнього часу сучасні дослідники не можуть довести можливість впливу думкою на речовину?

Це відбувається через банальну причину – відсутність у сучасних дослідників розуміння філософії Світобудови і місця людських істот у ній.

Зазвичай сучасні дослідники докладають максимум своїх зусиль, щоб знайти таку людську істоту, яка володіє здатністю до телекінезу (психокінезу), тобто здатністю впливати на речові об’єкти за допомогою своєї думки.  Гіпотетично, це можливо, але вимагає таких величезних витрат енергії, якими людські істоти, як правило, не володіють.  Ті поодинокі строго наукові експерименти, які досвідченим шляхом “доводять”, а точніше сказати “показують” таку можливість, насправді, до можливостей людських істот не мають жодного стосунку…

Хоча, варто зазначити, найпростіший приклад лежить на поверхні. Людська істота являє собою складну взаємодію двох різних форм буття матерії (речової і свідомої). Об’єкт свідомої форми буття матерії (Душа людини) впливає (взаємодіє) на об’єкт речової форми буття матерії (Тіло людини).

 

Прості приклади, які легко перевіряє кожна людина і які показують принципову можливість уявного впливу на речові об’єкти:

Приклад №1: Одна людина захотіла, щоб її співрозмовник “моргнув лівим оком”, і каже своєму співрозмовникові – “моргни лівим оком”, і той виконує це його прохання. Це і є зразок уявного впливу на речові об’єкти.

Приклад №2: За своєю суттю процес усвідомленого втілення суб’єктом своїх думок або ідей у доступну йому матерію (процес матеріалізації) представляє собою процес уявного впливу на речові об’єкти. Тільки вплив цей здійснюється із застосуванням своєрідного інструменту – речового тіла (плоті) суб’єкта.

 

Хто мислитель?

Думки створюються їхніми творцями, Сутностями, які здійснюють процес мислення. Людська істота являє собою об’єднання Істоти (речового Тіла людської істоти) і Сутності (нематеріальної Душі людської істоти). Саме Душа здійснює процес мислення.

Душа – умовне найменування однієї з еманацій Вищого Духа (Вищої Сутності), тіло якої побудовано на основі свідомої форми буття матерії, виключне призначення якої полягає в одушевленні (о-душе-захопленні) плоті (тіла), побудованої на основі речової форми буття матерії.

Душа – об’єкт, який здатний оДУшевити плоть. Це означає, що в результаті втілення Душі в Плоть, спостерігачі починають “бачити” (відчувати) наявність у ній Душі!

Що ж таке спостерігачі здатні “побачити” в оДУШЕНІЙ плоті, чого вони не можуть “побачити” в неоДУШЕНІЙ плоті? Виявляється, вони здатні проявляти стани втіленої Душі у вигляді системи соціально значущих стійких рис оДУШЕвленої плоті. Цей проявлений об’єкт іменується Особистістю і формується він на основі власного сприйняття кожного спостерігача. Саме Особистість істоти являє собою суб’єктивний образ Душі (різних станів Душі), що втілилася в плоть (тіло) істоти на умовах основного втілення, “видимий” (відчутний) суб’єктом у вигляді системи соціально значущих стійких рис істоти (здібностей, характеру, темпераменту, досвіду, навичок, знань тощо).

Думки людини не є продуктом діяльності жодних частин її Тіла, зокрема й Мозку.  Думки людини – продукт діяльності Особистості людини (виявленої спостерігачами “частини” Душі, що втілилася в тіло).  Просто Душа, як еманація Вищої Сутності, використовує тіло людської істоти як свій інструмент для матеріалізації своїх ідей (думок) у “нашому” матеріальному Світі.

“Стадо, іменоване людством, кимось пасеться. Хто ж наш безпосередній пастир?  Кому сказати “спасибі” за наше щасливе дитинство? Вам не подобається космічна субординація? Ви чекаєте високорозвинених гостей, але щоб – на рівних? А де і коли людина була на рівних навіть із собі подібними? Зрозуміло, легше прийняти можливість окремих контактів: як прибулець – так і ушолець. Примиримося навіть із таємними “резидентурами”. Але уявити всесвітню систему контролю і влади – це вже занадто! Хто ж тоді ми – з нашими парламентами і королями, з ЖЕКами, космодромами і судами присяжних?

Не варто обманюватися тим, що їх не видно. До винаходу телебачення чи багато громадян мали щастя споглядати рідних правителів? Але ж ніхто не сумнівався в їхньому найяснішому існуванні! Згори йшли рескрипти, укладення, закони, призначалися і знімалися губернатори і воєводи.

Кучер далеко, а віжки – ось вони! Але де ж Учителі людства? Де ви, незримі й мудрі Хранителі? Ау-у-у!!! Немає нічого. Так, примариться іноді якась ниточка. А потягнеш – обірветься з найтоншим уїдливим дзвоном…

“Невідомі розумні сили”, – обережно висловився Ціолковський.”

Ольга та Сергій Бузиновські, “РО”

 

Хто здатен запустити процес матеріалізації?

Творці Думок (Мислителі), тобто будь-які Сутності.

 

Яким способом Думки впливають на матерію, тобто матеріалізуються?

Створені Думки матеріалізуються не самостійно, а за допомогою плотей (тіл), куди втілилися їхні Творці, котрі й керують усім процесом матеріалізації.  Матеріалізація думки Творця відбувається в тому Світі, в якому створено тіло (плоть), у яке він втілився. Різні Плоті – це просто інструменти, за допомогою яких матеріалізуються Думки.

Як приклад – якщо якась нематеріальна Сутність втілилася в речове тіло (плоть), то й матеріалізувати свої ідеї вона зможе виключно в речовому Світі.

 

Хто є “кінцевим бенефіціаром” або вигодонабувачем від процесу матеріалізації Ідей (Думок)?

Оператор плоті або її користувач із правами адміністратора. Інакше кажучи, той, хто отримав у своє повне розпорядження відповідну плоть, той і здатний матеріалізувати свої ідеї (думки) у світі проживання цієї плоті.

 

 

“Постараюся відновити те, що в сонмі тисячоліть загублено людством, відшукати загублений ним філософський камінь”…

“Будьте уважні, напружте всі сили, щоб засвоїти і зрозуміти викладене.” …

“За напругу, за увагу ви будете винагороджені, не скажу сторицею, це надто слабо, але безмірно. Немає слів для вираження тих благ, які ви отримаєте за свою працю. Немає міри для цих благ. Ця міра є нескінченність”.

К. Е. Ціолковський, “Живий всесвіт”, 1923 р.