Цей пост представляє собою уточнення і компіляцію матеріалів, які були опублікувані мною раніше.

Мені наснився сон:

Марсіанин випадково знайшов ровер К’юріосіті (англ. Curiosity), створений співробітниками компаній Boeing і Lockheed Martin, який рухався по поверхні Марса, і вирішив ретельно вивчити знайдений ним об’єкт.

Розібравши марсохід “до гвинта” і досконало вивчивши всі його складові частини, марсіанин зробив наступні висновки:

• об’єкт представляє собою автомат, який діє за строго визначеним алгоритмом, що зберігається всередині самого пристрою і дуже схожим на операційну систему за своїм функціоналом. Саме операційна система керує всіма ресурсами об’єкта.
• об’єкт вивчає планету Марс і постійно систематизує отримані в цьому процесі відомості, формуючи на цій основі свої знання і життєвий досвід, тобто свідомість. Об’єм систематизованих відомостей дуже малий, оскільки вони зберігаються на носіях обмеженого обсягу всередині об’єкта.
• об’єкт – гіпотетично, робот, якого можна порівняти за розвитком з малорозвиненим істотою…

Але після з’єднання всіх деталей разом, знайдений на поверхні планети об’єкт перетворюється в дуже розумне високорозвинене істота, яке має досить обширні знання і життєвий досвід, що не відповідало його внутрішній структурі і значно перевищувало теоретичні можливості компонентів, з яких складалося тіло об’єкта.

Марсіанин не міг зрозуміти, що у марсохода є керуюча сутність, яка здійснює багато функцій операційної системи, і марсоход є інструментом у руках керуючої сутності. У результаті, свідомість керуючої сутності на певний період часу стає свідомістю марсохода і представляє собою сукупність знань і життєвого досвіду багатьох високорозвинених істот. Модулі марсохода в такі моменти часу стають руками, ногами, очима, вухами, носом, мозком… фахівців з Лабораторії реактивного руху (JPL) NASA, які фізично знаходяться в Пасадені, Каліфорнія, США, на планеті Земля. А сам марсоход в такі моменти часу представляє собою ніщо інше, як уособлення цієї злагодженої команди фахівців. Варто підкреслити, що лише Операційна система постійно “присутня” у ровері, а всі інші об’єкти, такі як Створювачі, Адміністратори, Оператори і Користувачі могли як бути присутніми, так і відсутніми або просто періодично змінювати один одного.

Не догадуючись про суть того, що відбувається, при своєму взаємодії (спілкуванні) з ровером, марсіанин реально спілкувався з різними суб’єктами — з Творцями ровера, з Адміністраторами Центру управління, з Операторами ровера, з Користувачами ровера, або навіть з Операційною системою ровера…

Пізнаючи людину, тобто вивчаючи самих себе, люди дуже мало відрізняються від описаного вище марсіанина.

Після пробудження я задумався:

Людське існування можна уявити як об’єкт, який складається з двох взаємопов’язаних “частин” – унікального Тіла (проявленої суб’єктом “частини” плоті людини) та унікальної Особистості (проявленої суб’єктом “частини” Душі людини). Сутність, яка керує всіма ресурсами людського існування та організує їх взаємодію з об’єктами Всесвіту, забезпечуючи при цьому стійке функціонування людини як єдиної цілісної системи, люди здавна називають Душею.

Душа, за замовчуванням, виражає через себе задуми Природи, але в деяких рідкісних випадках може виражати через себе задуми певної керуючої сутності, яка може виступати в ролі її оператора.

“Людська душа користується тілом як інструментом, і при цьому сама душа є інструментом бога; гідність будь-якого інструменту полягає в тому, що він виражає через себе задуми того, хто ним користується; але інструмент не може показати задум творця чистим і невинним, при передачі він незмінно додає щось від себе; так само і душа, користуючись тілом як інструментом, передає через нього розумові форми, але не в чистому вигляді, а додаючи до них щось від себе, і це “внесене” є не що інше, як її власний рух.” Плотін (205-270 н.е.), римський філософ, Трактат “Про Душу”.

• дивлячись за допомогою очей плоті;
• слухаючи звуки за допомогою вух плоті;
• відчуваючи запахи за допомогою носа плоті;
• відчуваючи смаки за допомогою рота плоті;
• створюючи нові об’єкти за допомогою рук плоті;
• пересуваючись по планеті Земля за допомогою ніг плоті;
• і т.і.

Висновки:

1. Людина – це інструмент Душі, яка являє через себе людині задуми Природи або задуми свого оператора. Являє собою створений Природою об’єкт, який умовно складається з двох взаємопов’язаних між собою “частин” – унікального Тіла (виявленої суб’єктом “частини” плоті людини) і унікальної Особистості (виявленої суб’єктом “частини” Душі людини), а також безлічі інших умовно “видимих” (відчутних) і умовно “невидимих” (невідчутних) суб’єктом Істот і Сутностей, які обрали для своїх тіл як оселю плоть людської істоти і втілилися в неї з метою реалізації власних завдань і бажань.

2. Людина – це “обличчя” (уособлення) її Душі.

3. Будь-яка плоть може бути обителлю для багатьох Істот (мікро- і макро- організмів) або Сутностей Всесвіту. Ці Істоти або Сутності можуть втілюватися в плоть і залишати її в будь-який момент часу.

4.Будь-яка плоть може служити уособленням для будь-якої Сутності, яка здатна взяти на себе повне управління плоттю шляхом часткового перехоплення функцій управління в Душі. У результаті такої взаємодії істота надає їм свою плоть для здійснення ними своєї діяльності у Всесвіті. Такі Сутності називають керуючими сутностями, оскільки вони виконують роль оператора Істоти. Сутність, що управляє, здатна “залишати” плоть (“розривати” зв’язок із нею) за своєю волею в будь-який момент часу.