“Das Bewusstsein kann nie etwas Andres sein als das bewusste Sein, und das Sein der Menschen ist ihr wirklicher Lebensprozeß.”
“Свідомість ніколи не може бути чимось іншим, як усвідомленим буттям, а буття людей є реальний процес їхнього життя.”
К.Маркс і Ф.Енгельс (Die deutsche Ideologie. Marx/Engels, Marx-Engels-Werke (MEW) 3, S. 26, 1846/1932)
1. Популяцію людських істот сучасної анатомії, тобто неоантропів (грец. νέος – новий і ἄνθρωπος – людина), що нині мешкають на планеті Земля, називають людьми. Одиничного представника людей називають людиною. Сукупність усіх людей як померлих раніше, так і тих, що нині живуть на планеті Земля, називають людством. Представниками людства, у широкому сенсі, є як усі люди, які нині живуть, так і Костянтин Ціолковський, і Нікола Тесла, і багато інших людей, які жили і творили на планеті Земля раніше.
2. Людська істота умовно складається з двох взаємопов’язаних між собою “частин” – унікального Тіла (виявленої суб’єктом “частини” плоті людини) і унікальної Особистості (проявленої суб’єктом “частини” Душі людини), а також безлічі інших умовно “видимих” (відчутних) і умовно “невидимих” (невідчутних) суб’єктом Істот і Сутностей, які обрали для своїх тіл як обитель плоть людської істоти і втілилися в неї з метою реалізації власних завдань і бажань.
3. Особистості пізнають Всесвіт методом його прояву. Прояв – пізнавальний процес, під час якого інформація про стани якихось фрагментів Всесвіту пізнається Особистістю у вигляді відчуттів, а потім відображається нею у вигляді об’єктів, процесів або явищ, формуючи таким чином свою суб’єктивну картину Всесвіту (свою віртуальну реальність). У процесі пізнання неявні відомості (навь) про Всесвіт стають для Особистості людини явною інформацією (явью). Цей процес іменований проявом, оскільки дуже нагадує прояв зображення на фотоплівці або прояв зображення під час друку фотографій (його добре пам’ятають представники старшого покоління). Докладаючи все нових і нових зусиль для прояву фрагмента Всесвіту, Особистість людини пізнає суть того, що проявляється нею, дедалі детальніше.
4. Усе те, що входить до “складу” “вмісту” Всесвіту і визначає всі його властивості – являє собою “матеріальний” вміст. Відповідно, всі об’єкти, які суб’єкт здатний проявити – від початку матеріальні і являють собою виключно різні форми буття матерії, тому застосування термінів “матеріальний” і “нематеріальний” для опису об’єктів недоцільне, оскільки вносить плутанину в термінологію. Незважаючи на це, сучасні дослідники часто застосовують термін “матеріальний” для того, щоб характеризувати об’єкти, локалізація яких у фізичному просторі можлива, а термін “нематеріальний” – для того, щоб характеризувати об’єкти, локалізація яких у фізичному просторі неможлива.
5. «У Всесвіті існують тільки атоми і порожнеча. Природа не створила нічого білого, чорного, гіркого, солодкого, гучного або вологого. Є тільки особиста думка суб’єкта про пізнаваний об’єкт, яка ґрунтується виключно на його відчуттях…» Приблизно так стверджував ще Демокріт Абдерський (Δημόκριτος; бл. 460 до н. е., Абдери – бл. 370 до н. е.) – давньогрецький філософ, один із засновників матеріалістичної філософії.
6. Особистість людини формує свої відчуття за допомогою плоті людської істоти, а далі тлумачить (інтерпретує) їх як біле, червоне, гірке, солодке, гучне або вологе…
7. Бажаючи щось пізнати, Особистість людини попередньо здійснює процес об’єктивації, оголошуючи деякий фрагмент Всесвіту окремим об’єктом. Успішне здійснення цього процесу можливе тільки в тому разі, якщо людина через свою “щілину пізнання” проявить якусь плоть, яка має для неї “видиму” (відчутну) “межу поділу”, утворену відмінністю ступеня щільності матерії у пізнаваного фрагмента Всесвіту порівняно зі щільністю матерії довкілля, що його оточує.
8. Середовище – все те, що “оточує” людську істоту і має для неї значущість і сенс. Це простір, що володіє, з погляду суб’єкта, унікальними фізичними властивостями, який він проявляє у вигляді цілісної структури з чітко виявленою ним межею поділу з іншими середовищами.
9. Кожен об’єкт у Всесвіті від початку містить у собі відомості про себе, тобто все те, ґрунтуючись на чому, людина здатна характеризувати його. Абсолютно всі об’єкти у Всесвіті, від “елементарних частинок” і до найбільших зоряних скупчень, від бактерій і до людських істот, від усіляких випромінювань і до творінь рук людських, є носіями найрізноманітніших відомостей про їхнє походження, діяльність, еволюцію, “життєвий шлях”, поточний стан тощо в найдрібніших подробицях. Відомості є потенційним “джерелом інформації” і можуть багато чого розповісти для кожного, хто здатний ці відомості “проявити” і “прочитати”. Відомості не існують самі по собі, поза носіями їх не існує. За замовчуванням, відомості невідомі людині і не знані нею, але є потенційним “джерелом інформації” для неї. Відомості матеріальні, оскільки є невід’ємною частиною об’єктів, як виявлених суб’єктом фрагментів Всесвіту.
10. Особистість людини характеризує (описує, змальовує, кваліфікує, дає характеристику, виявляє характерні ознаки та особливості) об’єктів на основі виявлених нею відомостей. Характеризуючи об’єкти, людина виявляє й описує характерні ознаки та особливості пізнаваних об’єктів. А характеристика будь-чому дається, як правило, із застосуванням будь-яких фізичних параметрів, які використовуються в наукових дослідженнях на поточний момент часу. Такими фізичними параметрами можуть бути, наприклад, розміри і форма поверхні, температура, швидкість руху, вологість, хімічний склад тощо. Такими психологічними параметрами, наприклад, можуть бути темперамент, характер, стереотип поведінки, тип особистості, риси особистості, психічне і психологічне здоров’я особистості тощо.
