Книги, що стоять на бібліотечних полицях або полицях книжкових магазинів, сповнені найрізноманітніших відомостей, але для людей, які раніше їх не читали, вони являють собою тільки потенційне “джерело інформації“. Ці відомості, які “несуть” у собі ці книги, здебільшого невідомі майбутнім читачам. Книга, яку людина не прочитала, нічого нового принести для неї не може і не може збільшити її знання, хоча носієм відомостей вона як була, так і залишиться доти, доки не зотліє папір – носій цих відомостей…

Варто зазначити, що відомості з’явилися в книжках не випадково, а внаслідок процесу творення (створення) цих книжок якимось суб’єктом, якого ми умовно називаємо Творцем. У книги творців досить багато. До цієї категорії можна віднести всіх, хто брав участь у її створенні – це і письменник, і коректор, і художник, і оформлювач, і навіть усі ті, хто здійснив друк цієї книги в друкарні… 

Так само у кожного об’єкта у Всесвіті існують свої Творці. Як приклад: для об’єкта “галактика” роль Творця належить Природі; для об’єкта “код програми” роль Творця може належати не тільки людині-програмістові, а й обчислювальній системі з елементами штучного інтелекту…

Книга являє собою носій відомостей (відомостей), які вже відомі комусь. А відомості, самі по собі, не є формою знання. Щоб отримати знання, суб’єкту необхідно інтерпретувати відомості й усвідомити їх. Відомості, що “переносяться” книжками, можуть стати відомі для їхніх читачів тільки після докладання ними зусиль (особистої енергії) для прочитання цих книжок та обмірковування прочитаного. У процесі читання книжок читач може виявити якусь новизну для себе і створити (виробити) на її основі інформацію, яка стане частиною його знань.

Процес інтерпретації дає змогу суб’єкту:

• “прочитати” відомості;
• виявити сенс у контенті відомостей;
• створити інформацію в разі, якщо відомості “несуть” новизну для суб’єкта;
• “розширити” свої знання і свою свідомість.

Суб’єкт, як правило, надає створеній ним інформації конкретної форми, тобто формалізує її. Як приклад – стаття, нарис, розповідь, міф, билина, оповідь, казка, притча, анекдот, приказка, образ, код, алгоритм, відеофільм…, можуть бути різними формами (формалізацією) однієї й тієї самої інформації …., яку можна розмістити на будь-яких носіях (папір, CD, DVD, веб-сторінки в мережі, і т. п.)… Тому термін інформація можна трактувати як “ін-формація”, тобто процес надання форми (in-formatio), а термін “носій інформації” можна трактувати як умовне найменування об’єкта, який “несе” на собі інформацію, створену суб’єктом.

У результаті завершення процесу формалізації вся інформація, “народжена” (вироблена) одним суб’єктом, стає відомостями (джерелом інформації) для всіх інших суб’єктів, тому що являє собою те, що невідомо їм.

Інформація – продукт, створюваний (вироблений, народжуваний, формований) усередині суб’єкта в процесі його діяльності, що являє собою усвідомлені та інтерпретовані суб’єктом відомості про навколишній світ, заломлені через його знання і життєвий досвід. Тобто, за своєю суттю, інформація є контентом чиєїсь думки, яка зафіксована на якомусь носії.

Інформація (від лат. informātiō “уявлення, поняття про що-небудь” та informare “надавати вигляду, форми; мислити, уявляти”) – відомості, незалежно від форми їхнього представлення, що їх сприймає суб’єкт, усвідомлює та інтерпретує.

Основна відмінність інформації від відомостей полягає в такому:

• Відомості – сукупність відань (відомостей), які відомі комусь, тобто являють собою контент чиєїсь думки, записаний на якийсь носій. 
• Інформація – сукупність відань (відомостей), які відомі суб’єкту, тобто являють собою контент думки суб’єкта, записаний на якийсь носій. 

Основні властивості інформації

1. Інформація матеріальна, оскільки потребує матеріального носія.
2. Інформація створюється (виробляється, формується, народжується) виключно всередині суб’єкта в процесі його діяльності.
3. Інформація, яка втрачена і не збереглася в жодному екземплярі, не може бути відновлена.
4. Інформація інваріантна щодо матеріального носія:

• Одна й та сама інформація може бути закодована різними способами (словесне повідомлення може кодуватися звуковими хвилями; нервовими сигналами в процесі говоріння; знаками, написаними на папері…).
• Одна й та сама інформація може бути записана на різні носії (книжка, відеофільм, веб-сторінка в мережі…).
• Різна інформація може бути записана на один і той самий носій (записна книжка).
• Інформація може бути розмножена, змінена, знищена…