Свідомість – це… невід’ємна “частина” Душі

“Das Bewusstsein kann nie etwas Andres sein als das bewusste Sein, und das Sein der Menschen ist ihr wirklicher Lebensprozeß.”
“Свідомість ніколи не може бути чимось іншим, як усвідомленим буттям, а буття людей є реальний процес їхнього життя.”

К.Маркс і Ф.Енгельс (Die deutsche Ideologie. Marx/Engels, Marx-Engels-Werke (MEW) 3, S. 26, 1846/1932)

Свідомість - це...  невід'ємна "частина" Душі

1. Популяцію людських істот сучасної анатомії, тобто неоантропів (грец. νέος – новий і ἄνθρωπος – людина), що нині мешкають на планеті Земля, називають людьми. Одиничного представника людей називають людиною. Сукупність усіх людей як померлих раніше, так і тих, що нині живуть на планеті Земля, називають людством. Представниками людства, у широкому сенсі, є як усі люди, які нині живуть, так і Костянтин Ціолковський, і Нікола Тесла, і багато інших людей, які жили і творили на планеті Земля раніше.

2. Людська істота умовно складається з двох взаємопов’язаних між собою “частин” – унікального Тіла (виявленої суб’єктом “частини” плоті людини) і унікальної Особистості (проявленої суб’єктом “частини” Душі людини), а також безлічі інших умовно “видимих” (відчутних) і умовно “невидимих” (невідчутних) суб’єктом Істот і Сутностей, які обрали для своїх тіл як обитель плоть людської істоти і втілилися в неї з метою реалізації власних завдань і бажань.

3. Особистості пізнають Всесвіт методом його прояву. Прояв – пізнавальний процес, під час якого інформація про стани якихось фрагментів Всесвіту пізнається Особистістю у вигляді відчуттів, а потім відображається нею у вигляді об’єктів, процесів або явищ, формуючи таким чином свою суб’єктивну картину Всесвіту (свою віртуальну реальність). У процесі пізнання неявні відомості (навь) про Всесвіт стають для Особистості людини явною інформацією (явью). Цей процес іменований проявом, оскільки дуже нагадує прояв зображення на фотоплівці або прояв зображення під час друку фотографій (його добре пам’ятають представники старшого покоління). Докладаючи все нових і нових зусиль для прояву фрагмента Всесвіту, Особистість людини пізнає суть того, що проявляється нею, дедалі детальніше.

4. Усе те, що входить до “складу” “вмісту” Всесвіту і визначає всі його властивості – являє собою “матеріальний” вміст. Відповідно, всі об’єкти, які суб’єкт здатний проявити – від початку матеріальні і являють собою виключно різні форми буття матерії, тому застосування термінів “матеріальний” і “нематеріальний” для опису об’єктів недоцільне, оскільки вносить плутанину в термінологію. Незважаючи на це, сучасні дослідники часто застосовують термін “матеріальний” для того, щоб характеризувати об’єкти, локалізація яких у фізичному просторі можлива, а термін “нематеріальний” – для того, щоб характеризувати об’єкти, локалізація яких у фізичному просторі неможлива.

5. «У Всесвіті існують тільки атоми і порожнеча. Природа не створила нічого білого, чорного, гіркого, солодкого, гучного або вологого. Є тільки особиста думка суб’єкта про пізнаваний об’єкт, яка ґрунтується виключно на його відчуттях…» Приблизно так стверджував ще Демокріт Абдерський (Δημόκριτος; бл. 460 до н. е., Абдери – бл. 370 до н. е.) – давньогрецький філософ, один із засновників матеріалістичної філософії.

6. Особистість людини формує свої відчуття за допомогою плоті людської істоти, а далі тлумачить (інтерпретує) їх як біле, червоне, гірке, солодке, гучне або вологе… 

7. Бажаючи щось пізнати, Особистість людини попередньо здійснює процес об’єктивації, оголошуючи деякий фрагмент Всесвіту окремим об’єктом. Успішне здійснення цього процесу можливе тільки в тому разі, якщо людина через свою “щілину пізнання” проявить якусь плоть, яка має для неї “видиму” (відчутну) “межу поділу”, утворену відмінністю ступеня щільності матерії у пізнаваного фрагмента Всесвіту порівняно зі щільністю матерії довкілля, що його оточує.

8.  Середовище – все те, що “оточує” людську істоту і має для неї значущість і сенс. Це простір, що володіє, з погляду суб’єкта, унікальними фізичними властивостями, який він проявляє у вигляді цілісної структури з чітко виявленою ним межею поділу з іншими середовищами.

9. Кожен об’єкт у Всесвіті від початку містить у собі відомості про себе, тобто все те, ґрунтуючись на чому, людина здатна характеризувати його. Абсолютно всі об’єкти у Всесвіті, від “елементарних частинок” і до найбільших зоряних скупчень, від бактерій і до людських істот, від усіляких випромінювань і до творінь рук людських, є носіями найрізноманітніших відомостей про їхнє походження, діяльність, еволюцію, “життєвий шлях”, поточний стан тощо в найдрібніших подробицях. Відомості є потенційним “джерелом інформації” і можуть багато чого розповісти для кожного, хто здатний ці відомості “проявити” і “прочитати”. Відомості не існують самі по собі, поза носіями їх не існує. За замовчуванням, відомості невідомі людині і не знані нею, але є потенційним “джерелом інформації” для неї. Відомості матеріальні, оскільки є невід’ємною частиною об’єктів, як виявлених суб’єктом фрагментів Всесвіту.

10. Особистість людини характеризує (описує, змальовує, кваліфікує, дає характеристику, виявляє характерні ознаки та особливості) об’єктів на основі виявлених нею відомостей. Характеризуючи об’єкти, людина виявляє й описує характерні ознаки та особливості пізнаваних об’єктів. А характеристика будь-чому дається, як правило, із застосуванням будь-яких фізичних параметрів, які використовуються в наукових дослідженнях на поточний момент часу. Такими фізичними параметрами можуть бути, наприклад, розміри і форма поверхні, температура, швидкість руху, вологість, хімічний склад тощо. Такими психологічними параметрами, наприклад, можуть бути темперамент, характер, стереотип поведінки, тип особистості, риси особистості, психічне і психологічне здоров’я особистості тощо.

Читати більше 

Особистість – це… один з головних проявів Душі

Особистість - це... один з головних проявів Душі

У рамках сучасної науки термін Душа не застосовується, оскільки вчені не здатні “побачити” Душу і, відповідно, виміряти будь-які її фізичні параметри.

Але людина здатна проявляти різні стани Душі, розглядаючи отримані результати з різних точок зору.

Для іменування різних аспектів Душі люди застосовують безліч термінів, найбільш часто вживаними з яких є Особистість, “Я”, Персона, сутнісне начало:

  • Особистість – термін, що застосовується, коли необхідно підкреслити той факт, що Душу істоти суб’єкт здатний проявити як систему соціально значущих стійких рис цієї істоти, тобто як сукупність її здібностей, характеру, темпераменту, досвіду, навичок, знань, що сформовані Душею в процесі життєвого циклу істоти та заломлені через її особисті переживання та світогляд, через її ставлення до себе та до об’єктів Всесвіту;

  • “Я” – термін, який застосовується, коли необхідно підкреслити той факт, що якась плоть (одухотворений фрагмент матерії), усвідомила сама себе і перебуває в постійному контакті з навколишнім світом за допомогою свого сприйняття;

  • Персона – термін, який застосовується, коли необхідно підкреслити факт значущості тієї соціальної ролі, яку відіграє Особистість у конкретному соціальному середовищі;

  • Сутнісне начало – термін, що застосовується, коли необхідно підкреслити той факт, що всіма ресурсами істоти керує Душа, яка організовує їхню взаємодію з іншими об’єктами Всесвіту.

  • і т.і.

Кількість аспектів Душі нічим не обмежена і залежить виключно від здібностей суб’єкта.

Душа – це… невід’ємна “частина” будь-якої плоті

Що таке Душа і звідки вона "приходить" до нас?

1. Все, що існує, називається буттям. Мені ж подобається використовувати синонім “Світобудова”, тому що структура цього слова підкреслює той факт, що все суще знаходиться всередині нього.

2. Все, що складає “зміст” Світобудови і визначає всі його властивості, називається матерією. Матерія єдина! Однак, гіпотетично, можна припустити, що форм буття матерії – безліч, форм прояву матерії – безкінечна безліч, тому що використовувані суб’єктами інструменти для прояву (мозок спостерігачів, використовувані прилади і т.і.) різні.

«Всесвіт складається з єдиної сутності, яку я називаю матерією. Це є єдність, або монізм
Костянтин Ціолковський, “Моя філософія”, 1932

3. Світобудова спочатку у всій різноманітності своїх проявів незбагненна для людей. Все те, що знаходиться в межах доступності для пізнання людьми у Світобудові, будемо називати терміном Всесвіт.

4. Практично все те, що створено у Всесвіті, включаючи і саму людину, створено не людьми, а кимось іншим. Люди називають цього творця по імені – Природа. Люди часто підмінюють термін Природа іншими словами-поняттями, застосування яких завжди пов’язано виключно з їх світоглядом, тобто віруючі – по-своєму, атеїсти – по-своєму, філософи – по-своєму… Синонімами терміна Природа є безліч інших слів: Творець, Створитель, Бог і т.і. Люди створили “своїм розумом” і своїми руками нікчемну частину об’єктів у Всесвіті.

5. Бажаючи щось пізнати, людина попередньо здійснює процес об’єктивації, оголошуючи деякий фрагмент Всесвіту окремим об’єктом. Успішне здійснення цього процесу можливе тільки в тому разі, якщо людина через свою “щілину пізнання” проявить якусь плоть, яка має для неї “видиму” (відчутну) “межу розділу”, утворену відмінністю ступеня щільності матерії у пізнаваного фрагмента Всесвіту порівняно з щільністю матерії середовища, що його оточує.

6. Безліч фрагментів Всесвіту, які пройшли процес об’єктивації, представляють собою об’єкти, що мають плоті, що складаються з речовини – фізичної субстанції, що має специфічний хімічний склад, тобто складаються з елементів, які кодифіковані в поточній версії періодичної системи хімічних елементів (таблиці Д.І. Менделєєва).

7. Проявлені плоті люди називають тілами.

8. Безплотних або безтілесних об’єктів у Всесвіті не існує! “Безтілесні” об’єкти просто не можуть бути виділені суб’єктом з навколишнього середовища. Якщо ж суб’єкт здатний розмірковувати про об’єкт, то це однозначно означає, що суб’єкту вдалося проявити плоть (тіло) пізнаваного об’єкта.

«Слово “безтілесність” ні мені, ні науці поки незрозуміло. Коли будуть відкриті безтілесні істоти, тоді і будемо про них говорити. Адже ми домовилися розмірковувати тільки про безсумнівне.»  Костянтин Ціолковський,Суперечки про Монізм“.

9. Всі плоті у Всесвіті створюються за волею Природи, а не самі по собі. Плоті, які створюються людьми або іншими істотами, створюються на основі плоті, яка раніше була вже створена Природою.

10. Роль “організатора матерії” спочатку належить Природі. Всі плоті у Всесвіті спочатку “організовані” Природою і мають попередньо встановлений механізм для управління ресурсами плоті й для організації її взаємодії з іншими об’єктами Всесвіту. Цей механізм є невід’ємною “частиною” організованої матерії і аналогічний за своїм функціоналом поняттю “операційна система”, яке використовується людьми стосовно обчислювальних систем. Механізм управління плоттю, який використовує Природа, здавна називають Душею.

11. У разі зменшення взаємозв’язку плоті з Душею, в істоти зменшується взаємозв’язок зі свідомістю, функціонування плоті стає нестійким, ускладнюється взаємодія плоті з об’єктами Всесвіту….

 

Висновки:

1. Душа – невід’ємна “частина” будь-якої плоті (організованої матерії), що виконує роль її “операційної системи”, забезпечуючи стійке від зовнішніх впливів функціонування плоті, управління всіма її ресурсами й організовуючи її взаємодію з об’єктами Всесвіту..

2. Усе те, що людина здатна пізнати і все те, про що людина здатна міркувати, має свою Душу.

3. Устрій Плоті потенційно визначає сукупність можливостей Душі:

  • Плоть, яка складається з простих речовин, припускає відсутність нервової системи в плоті та дозволяє Душі реалізувати мінімум своїх можливостей, тобто суб’єкт проявляє в об’єкта, що пізнається ним, повну відсутність або слабкий розвиток свідомості, повну відсутність або зародковий розвиток душевних здібностей, відсутність емоцій, відсутність волі тощо;

  • Плоть, яка складається зі складних органічних сполук речовин, припускає наявність нервової системи в плоті та дає змогу Душі реалізувати безліч своїх можливостей, тобто суб’єкт виявляє в об’єкта, що пізнається, розвинену свідомість зі значним обсягом контенту, складні душевні здібності, наявність емоцій, присутність обмеженої волі тощо.

4. Відповідно:

  • Наскільки різноманітні Плоті за своєю складністю, настільки, відповідно, різноманітні і їхні Душі за своїми можливостями і здібностями;

  • Наскільки розвинені Плоті, настільки, потенційно можуть бути розвинені можливості та здібності у їхніх Душ.

5. Кожна плоть у Всесвіті є первинним активним і систематизуючим чинником, потенційним носієм свідомості, тобто духовних здібностей.

 

Земля – в’язниця чи чистилище

Планета Земля

Люди постійно хочуть описати Світ, у якому вони мешкають, за допомогою слів, незважаючи на те, що всі ці описи від початку суб’єктивні за своєю суттю. Світобудову виглядає для кожного з нас суворо індивідуально, тобто так, як кожен з нас її відчуває, відображає і тлумачить.

У мережі, на просторах інтернету, я знайшов статтю Олега Дегтярьова “Земля – в’язниця або чистилище”.

Незалежно від того, як ви сприймете цю статтю: чи то як гіпотезу, чи то як “фантастику”, чи то як “містику”, чи то як “маячню”, чи то якось інакше, я впевнений, що ця стаття змусить вас замислитися над такими речами, які ми чомусь не помічаємо…


 

ЗЕМЛЯ – В’ЯЗНИЦЯ ЧИ ЧИСТИЛИЩЕ

Олег Дегтярьов

 

Давайте розглянемо одну метафоричну гіпотезу про устрій нашого світу, яку треба розглядати лише як фантастичну версію. Звучить вона так: Земля – це планета-в’язниця, свого роду ЧИСТИЛИЩЕ. Сюди засилаються Сутності, які “десь там” порушили закони Гармонії, і тепер направлені сюди на виправлення. Ці Сутності впроваджуються в тіла і потрапляють під усі обмеження матеріального світу – який, власне, і є виправним полігоном.

Ми всі знаємо, що люди на Землі відрізняються один від одного: одні більше схожі на розумних – інші на тих, хто керується тваринними інстинктами. Одних цікавлять гроші та влада, інших духовність, третіх взагалі нічого не цікавить – вони сповнені страхів і прагнуть хоч якось вижити.

Ось і давайте проведемо аналогію з нашими звичними в’язницями – і подивимося, чи є ця аналогія. Хто захоче – той побачить, почує, зробить висновки, але завжди знайдуться й ті, хто “покрутить біля скроні”.

Так от, коли людина вперше потрапляє до в’язниці, вона налякана, розгублена, не знає місцевих правил. Їй усе бачиться загрозою, їй нікуди приткнутися, вона не знає, хто друг – а хто ворог. Її перше завдання – це вижити за будь-яку ціну. Такі люди є на Землі. Умовно кажучи, вони тільки-но потрапили в земну “в’язницю” – і тому в них такі реакції.

Друга велика категорія – це люди в середині терміну. Вони вже добре знають тюремні правила, у них немає початкових страхів – але й від свободи вони поки що далеко. Тому їхній основний інтерес – це максимально комфортне життя в тюремних умовах: краща їжа, сухіші нари, хоч якісь доступні розваги. Таких людей ми теж бачимо на Землі: їхній основний інтерес – це комфорт. А основа цього комфорту для них – це влада, гроші та зв’язки. Тому вони й живуть цими інтересами.

Третя велика група – це досвідчені, бувалі, хто вже майже відсидів свій термін і майже на волі. Вони не бояться в’язниці, і їх уже не цікавить тюремний комфорт, хоч вони не проти ним скористатися: їхня свідомість уже, фактично, на волі. Тому хоч вони ще й у в’язниці – але їх тут уже ніби й немає. Тому їхні інтереси ЗА межами обмежень, страхів і кордонів. І таких людей на Землі ми теж бачимо: вони наче вже й не тут, їх не цікавить земне “щастя”, хоч би як їх розписували інші групи “космічних зеків”, вони не схильні вплутуватися в земні розбірки, і часто не через слабкість, а через те, що їм видна суть будь-якої земної розбірки, і ця суть їх уже зовсім не цікавить.

У всі віки люди намагалися побудувати щасливу і правильну державу – але це не вдалося нікому. Принаймні, на хоч скільки-небудь тривалий час. А найголовніше, що навіть невеликі острівці щасливої держави не давали паростків – немов якісь сили розмивали всі спроби її побудувати, і руйнували всі подібні починання. З погляду того, що Земля – це така собі космічна в’язниця, відповідь на це запитання просте: тут усе створено зовсім не для щастя, а для створення певних труднощів, долаючи які, Сутність, ув’язнена в людському чи іншому матеріальному тілі, має сформувати себе. Як і у звичайній в’язниці: хоч би як ув’язнені впорядковували свої камери – тюремна адміністрація все одно якоїсь миті це зруйнує, щоб зекам життя цукром не здавалося.

Таким чином, виходить, що справедливість нашого світу може полягати зовсім не в тому, як це собі уявляємо ми, а в тому, як це закладено в саму систему нашого виправлення. І хоча нам це може здаватися абсолютно несправедливим, але якщо просто припустити, що тут виправна в’язниця, то справедливість тут є – просто вона перевищує наші обмежені уявлення й ураховує не те, щоб нам було добре зараз, у земних тілах, а те, що повинно відбуватися з нашою Сутністю, з її зростанням. Але все “але” в тому, що система налаштована на те, щоб створювати перешкоди, які Сутність має не просто долати – а долати усвідомлено, поступово дізнаючись, що тільки гармонія і краса є справжнім ключем до потрібних “замків”. А ті, хто цього не усвідомлює – тих знову і знову поміщають у різноманітні складні тренажери у вигляді життєвих труднощів і досвіду – доти, доки вони не усвідомлять, яке рішення не тягне за собою чергової руйнації їхніх планів, та й їх самих.

Читати більше 

Поняття Душі. Просто про складне

ДушаУ Природі існує безліч енерго-інформаційних сутностей. Деякі з них іменуються Душами і від початку призначені для втілення (установки, інсталювання, інкарнації) в плоті (тіла). Як правило, процес втілення Душі в плоть відбувається при утворенні (народженні) плоті (тіла). 

Процес втілення Душі в плоть відбувається автоматично й іменується о-душе-втіленням. По завершенні цього процесу багато спостерігачів починають “бачити” (відчувати) наявність Душі в Плоті!

Що ж таке спостерігачі здатні “побачити” (відчути) в одушевтіленій плоті? Виявляється, спостерігачі здатні виявляти різні стани Душі, що втілилася, у вигляді системи соціально значущих стійких рис одушевтіленої плоті (здібностей, характеру, темпераменту, досвіду, навичок, знань тощо). Стани Душі проявляються кожним спостерігачем на основі власного сприйняття і іменується Особистістю.

В результаті втілення Душі в плоть народжується нова істота більш вищої ієрархії, ніж проста плоть, в організмі якої саме Душа організує функціонування її свідомості та забезпечує більш стійке від зовнішніх впливів функціонування істоти в цілому. Після завершення процесу втілення, Душі отримують здатність виявляти фізичні відчуття – тепло, холод, задоволення, біль тощо.

Душа втілюється в плоть (тіло) істоти тимчасово, виключно на період життєвого циклу плоті.

Саме в Душі зберігаються всі знання та життєвий досвід, які накопичені Особистістю внаслідок її пізнавальної діяльності, тобто. саме те, що називається сьогодні свідомістю Особи. Обсяг свідомості Особи – це її внесок у «розширення» свідомості Природи. Свідомості Особистостей зберігаються у Природі після смерті (загибелі) плоті (тіла) істоти та доступні для сприйняття медіумів.

Душа (у найширшому сенсі) – енерго-інформаційна сутність, що управляє всіма ресурсами істоти й організовує їхню взаємодію з іншими об’єктами. Душу мають тільки одушевтілені плоті істот.